Гурт " Фліт"

                                                          "Фліт"

«Фліт» — український музичний гурт з Івано-Франківська, створений в 2001 році, основним напрямом в стилі є панк-рок. Але сам гурт називає свій музичний напрям «інтелігент-панк-роком».

Обкладинка альбому «Zаникай»

У 2005 році група проводить активну концертну діяльність як і в Україні, так і за кордоном.

Восени 2006 року «Фліти» починають записувати другий альбом в Івано-Франківській студії «Positive records». 2 квітня 2006 в Києвівідбулась презентація альбому, що отримав назву «Zаникай». За словами гурту тематика цього альбому відрізняється від попереднього «…чуттєві тексти, романтична піднесеність, свобода вибору, музичні роздуми про кохання, буття та моральні цінності людства. Одним словом — „Фліт“, якого досі Ви не знали.»^[3] До того ж на обкладинці платівки з'явилась нова емблема гурту — якщо раніше він містив одного їжачка, то тепер їх там два.

16 червня 2007 року відбувcя перший великий сольний концерт гурту. Під час його проведення здійснювалась відеозйомка. А вже у вересні в світ вийшов перший DVD групи «Концерт в Івано-Франківську», в якому окрім самого концерту є збірка кліпів групи, ексклюзивні фото та інтерв'ю з учасниками колективу.

Гурт""ДахаБраха"

                                                        "ДахаБраха"

Вони вже давно підкорили закордон та виховали там цілу армію фанатів української етно-музики. Група, організатором і художнім керівником якої є Владислав Троїцький, створила власний стиль - етно-хаос.

До складу гурту входять Ніна Гаренецька, Ірина Коваленко, Олена Цибульська та Марко Галаневич. Вони виконують українські народні пісні в автентичній манері, поєднуючи їх зі звучанням широкої низки інструментів із різних куточків світу.

"ДахаБраха" виступали на найвідоміших фестивалях світу - Glastonbury, Sziget, Helsinki Festival, Med, Mundial, Oslo World Music Festival, Dublin World Music Festival, Fusion, GlobalFEST та багатьох інших по всьому світі. 

Саме "ДахаБраха" стали єдиними представниками з України у легендарному шоу "Later… " with Jools Holland на BBC, а також були в ефірах радіо KEXP та NPR. До речі, композиція "Шо з-под дуба" стала саундтреком до серіалу "Фарго", який продюсують культові режисери Ітан та Джоел Коени.

Гурт "ДахаБраха" називають послом України в світі. Музиканти виступають у Колумбії, Бразилії, Мексиці, США, Канаді, Китаї, Малайзії, Південній Кореї, Австралії, Новій Зеландії та в більшості країн Європи.

Гурт "Zapaska"

                                  Zapaska

Дует Павла Нечитайла та Яни Шпачинської, який грає етно-електронну музику та інді-поп, існує з 2009 року. Їхня музика відрізняється оригінальністю виконання: свої композиції Zapaska створюються за допомогою зациклювання та міксування музичних фраз. 

Гурт вже має два міні-альбоми та дві повноформатні платівки. Однак за кордоном вони більш популярні, аніж в Україні. Так, у 2014-му їхня композиція Shkolyarska потрапила до списку пісень, які особливо вразили протягом року. Перелік був складений оглядачем Euronews Робертом Хаквіллом та опублікований на офіційному сайті телеканалу.

У 2015-му їхня композиція "Літак" на слова Богдана-Ігоря Антонича, яка увійшла до першого альбому, стала саундтреком до американського короткометражного фільму вашингтонського відео-журналу Freehub Magazine. Музику Zapaska використовували також чеські кінематографісти для фільму, який вийшов там у прокат.

А британське видання Overblown назвало їхній останній альбом Pomalu найкращим релізом-2016 на пострадянському просторі. 

Гурт"Антитіла"

Антитіла — український поп-рок-гурт із Києва, що виник у 2008 році. Фронтменом гурту є Тарас Тополя. Репертуар «Антитіл» переважно складається з пісень українською, а також з кількох пісень англійською та російською мовами

Вибирай 

Восени 2011 року гурт закінчив роботу над другим альбомом «Вибирай»^[3]. Презентація альбому відбулася в Києві, потім гурт вирушив у промо-тур Україною. На платівці «Вибирай» 11 пісень і 3 бонуси, серед яких російськомовна композиція «Смотри в меня», що у 2012 році потрапила до рокового російського хіт-параду «Чартова дюжина 13» радіостанції «Наше радио» і три місяці поспіль трималася на його вершині. Концепція диску має яскраво виражене соціальне спрямування текстів та більш важке звучання колективу. У піснях, окрім любовної лірики, гурт зачіпає гострі суспільно-соціальні теми.

Критики відзначали, що вперше за довгий час молодий український гурт, дебютуючи, відразу підкорив російського слухача. «Антитіла» видали відеокліп пісні «Смотри в меня», режисером якого став культовий український творець Віктор Придувалов.

Влітку 2012 року світ побачив кліп «І всю ніч», а пісня стала головним літнім хітом в Україні. За ним виникла «Невидимка». Піснею привертали увагу до проблеми абортів.

Майже цілу осінь 2012 року музиканти провели у всеукраїнському open air турі, проїхавши з концертами всі великі міста країни. На деяких виступах гурту були присутні до 20 тис. глядачів.

Концерт у Києві, травень 2013 року

У листопаді гурт посилено працював над спільною піснею «Полінезійська зима» з рок-гуртом «Табула Раса». Зйомки відеокліпу до російсько-українського зимового хіту відбувалися на головній футбольній арені України — НСК «Олімпійський».

Не перериваючи творчий і концертний процес, Сергій Вусик, клавішник і аранжувальник гурту, став автором саундтреку до спільного україно-нігерійського фільму «Легка, як пір'їнка»^{[джерело?]}. Прем'єра фільму відбулась влітку на Каннському фестивалі.

В кінці 2012—на початку 2013 року «Антитіл» було відзначено в 5 номінаціях премії «Чартова дюжина» від московської станції «Наше радио» за творчі досягнення в області рок-н-ролу. Також гурт дав свій перший концерт у Росії, у московському клубі «16 тонн». В лютому 2013 року гурт представив новий кліп на російськомовну пісню «Тебе моя невеста».

Лютий 2013 — гурт вирушає у концертний тур Україною, під назвою «Мова». Гастролі розпочалися в залі «Химера» в центрі Львова.^[4] Спеціально для туру була створена пісня «Їдем Їдем (МОВА)»^[5], відео на яку було презентовано 18 травня під час фінального концерту^[6] у Києві.

15 травня 2013 року, триває Національна Музична Церемонія «Українська пісня року». В номінації «Майбутнє української пісні», гурт отримує музичну нагороду «Хітовий гурт 2012 року». «Антитіла» зібрали найбільшу кількість голосів від телеглядачів за пісню «Невидимка». Кліп на цю пісню також отримав премію «Найкращий кліп 2012 року»^[7] у рок-номінації, за версією музичного інтернет-порталу «Navsi100».^[8]

Гурт "Тартак"

Тартак - український репкор-гурт

 заснований у Луцьку 1996 року. Станом на 2018 рік гурт випустив 9 альбомів.

«Сльози та соплі» (2005-2009)[ред. • ред. код]

Сашко Положинський, 2011

В червні 2006 року збірна України з футболу мала дебютувати на Чемпіонаті світу. На її підтримку «Тартак» записав пісню «Україно, Забивай!», на яку також було знято кліп, а такод випущено максі-сингл. Відео створила агенція «А7», першою музичною роботою якої колись була робота на пісню «Стільникове Кохання», а над іншими максі-сингловими версіями «Україно, Забивай!» попрацювали музиканти «Тартака», а також їхні друзі з ФДР-радіоцентру та з гуртів Аби MC і Фактично Самі.

Наприкінці червня гурт випустив компакт-диск зі своєю музичною історією. Усі 4 альбоми та 1 альбом реміксів вийшли на одному диску у форматі мр3.

На межі осені-зими 2006 року гурт відзначив 10-річчя. Першою ластівкою цього свята став запуск оновленого сайту, наприкінці року вийшов новий альбом "пісень про кохання" «Сльози Та Соплі».

2007 року з'явився кліп на пісню «Не кажучи нікому», присвячену бійцям УПА. Пісня здобула велику популярність.

«Опір матеріалів» і «Сімка» (2009-2014)[ред. • ред. код]

Тартак на фестивалі MRPL City 2017

Наступний альбом «Опір матеріалів» було викладено в мережу безплатно в новорічну ніч 1 січня 2010 року. Причиною були невдалі перемовини щодо видання диску. Альбом здобув премію "Непопса" в номінації "Найкраща платівка року".^[1] Було знято кліпи на пісні «Атомна помпа», «3Dенс», «Моральний секс», «Ти подумай», «Репанк» та «Дж…Ангел». В останньому головну роль зіграла українська кікбоксерка Олена Овчиннікова.

2012 року було презентовано наступний альбом «Сімка», до якого увійшло 12 треків. До цього альбому було записано шість кліпів — на пісні «Ритмотека», «Ілюзія», «Їм було байдуже», «Просто ніжно так», «Як усі», «Я не один».

2014 року Положинський зайнявся сайд-проектом «Був'є», з яким записав альбом і кілька синглів.

Гурт"Воплі Відоплясова‎ "

                                                 Воплі Відоплясова‎ 

                                         
Воплі Відоплясова (також Vopli Vidopliassova, VV та ВВ, з російський Вопли Видоплясова, на українською мову: Волання Відоплясова) — український рок-гурт, створений у 1986 році. Лідером гурту є вокаліст Олег Скрипка. «Воплі Відоплясова» є засновниками українського рок-н-ролу та неостилю етно-рок. Саме вони першими заспівали рок українською за межами України.

Повернення 

Після повернення до Києва, гурт відправив додому французів, поповнивши склад Сергієм Сахном і новим гітаристом Євгеном Рогачевським. Колишній лідер гурту «Раббота Хо»Сергій Попович був узятий на посаду саунд-продюсера.

У 1997 році був підписаний довгостроковий контракт з компанією Gala Records, що видала альбом «Музіка» з новими суперхітами «Весна» і «Юра».

У 1998 році побачив світ диск «Країна мрій», значну частину якого склали композиції початку 90-х років. Подібній практиці «ВВ» вірні досі: у нові альбоми неодмінно входять декілька архівних записів.

Наступна пластинка «Хвилі Амура» вийшла на початку 2000 року. Разом зі свіжими хітами «Любов» і «Були на селі» сюди увійшли і декілька дуже старих пісень, наприклад, «Розмова з Махатмою», але особливо «ВВ» порадували новою композицією «День народження» — успіху пісні дуже посприяв вдалий відеокліп з сюжетом у дусі індійських кінофільмів. Хлопці чудово виглядали в образах гарячих індійських парубків.

У 2000 році «Воплі Відоплясова» побували на гастролях в Ізраїлі і США, а також виступили перед американським президентом Білом Клінтоном під час його офіційного візиту в Україну.

У 2004 році гурт взяв участь в Помаранчевій революції.

У 2006 році виходить студійний альбом «ВВ» під назвою «Були деньки», присвячений 20-річчю гурту. У січні 2007 року колектив покидає Олександр Піпа.^[1] У ювілейний тур по містах України з гуртом вирушає новий басист Олексій Мельченко.

У 2008 році гурт записує рок-версію Державного гімну України, а також випускає подвійний концертний альбом, що відтворює виступ колективу на фестивалі «Рок Січ».

Напередодні нового 2009 року виходить сингл з новим потенційним хітом — піснею «Ладо».

Гурт "Скрябін"

Скрябін» — український музичний гурт, що за час своєї творчої активності пройшов шлях від синт-попу, постпанку і техно до нової романтики та поп-року. Склад гурту також неодноразово змінювався. Єдиним постійним учасником колективу з часу його заснування і до своєї смерті був Андрій «Кузьма» Кузьменко. Як правило, музику гурту поділяють на «старий» (приблизно до 2003 року)^[1] та «новий» (до 2015) періоди.

Гурт виник 1989 року в містечку Новояворівськ, Львівської області. «Скрябін» є першим україномовним гуртом у жанрі альтернативної електроніки. За час творчої діяльності гурт видав сімнадцять студійних альбомів, два збірники, дев'ять макси-синглів, один концертний альбом та багато інших музичних проектів

Історія гурту[ред. • ред. код]

Передісторія[ред. • ред. код]

Гурт виник у місті Новояворівську Львівської області на уламках ряду місцевих рок-гуртів, що об'єднувалися навколо студії «Sпати» (Студія Патологічної Тиші). За три роки до цього, в 1986 році, Андрій Кузьменко знайомиться з Володимиром Шкондою. У них обох були спільні музичні смаки. Спочатку вони слухали музику, але пізніше вирішили її самі і грати. Кузьменко грав на піаніно, а Володимир був гітаристом.

У 1987 Андрій Кузьменко записує такі пісні «І так то вже є», «Brother», «Lucky Now» (у ній підспівує троюрідний брат Андрія Кузьменка). Андрій грає в гурті «Ланцюгова Реакція», виступаючи на шкільній дискотеці.

У 1988 у Новояворівську з'являється гурт «Наша Кантора», яка засновує студію «Sпати», куди вступають Андрій Кузьменко та Ігор Яцишин (який пізніше гине від рук п'яного вітчима). Тоді Андрій грав танцювальну музику. В цей же час Андрій бере участь у таких гуртах як Асоціація Джентельменів, Уко, Труна, Death Time Boys, Реанімація. Також у Андрія Кузьменка були власні сольні проекти. У той період були записані такі пісні «Душа і Плоть», «Love Me To Death», «Ліза (Олля)», «Texas Song». Незабаром усі перелічені команди розпадаються і ряд їхніх колишніх учасників утворює перший склад майбутнього Скрябіна — Андрій «Кузьма» Кузьменко (вокал, тексти, музика), Ростислав «Рой» Домішевський (укр.) (Бас-гітара, тексти, музика), Сергій «Шура» Гера (укр.) (клавішні), Ігор Яцишин (ударні) і Олександр «Скряба» Скрябін (звукорежисура).

Зібралися ми якось так спонтанно. Взагалі, весь цей Скрябін — це щось таке, може, навіть, мало-мало космічне, тобто воно ніколи не підкорялося ніяким правилам. Ми не робили це для чогось конкретно — ми просто це робили, тому що нам це було в кайф. А в якийсь момент ми зрозуміли, що із цього можна зробити щось нормальне.

Кузьма

Початок 1989—1991[ред. • ред. код]

Всі учасники майбутнього гурту Скрябін — Андрій Кузьменко (Кузьма), Сергій Гера (Шура), Ростислав Домішевський (Рой, Ростик) і Олександр Скрябін, а також Ігор Яцишин — влітку 1989 року працювали в різних гуртах на студії «Sпати» у невеликому містечку Новояворівську в Західній Україні. Їх звела разом випадковість: усі інші роз'їхалися, когось забрали в армію, хтось поїхав учитися, і майбутні учасники гурту, зоставшись на самоті, раптово вирішили записатися.

Рішення записати пісню «Feel The Pain», а також її україномовну версію «Чуєш Біль» та інструментальний варіант було прийнято 29 червня 1989 року.

Кадр з першого кліпу Чуєш Біль

Звукорежисером викликався бути Скряба, на бас-гітарі грав Ростик, на клавішних — Шура, на ударні посадили Яцишина, а Кузьма виконував почесну роль вокаліста, автора текстів та музики. Хоча сам Кузьма зі страхом і соромом згадує рівень свого тодішнього вокалу. Запис виконували на бобінному магнітофоні. Як не дивно, новоутворений гурт не розбігся після запису, а вирішив працювати далі, для чого залучили до зйомок кліпу Володимира Зайковського й продовжували записувати нові й нові пісні. Альбом «Чуєш Біль» складався з 12 композицій. Пісні магнітоальбому «Чуєш Біль», записаного на «Sпати» до грудня 1989 року, дублювали англомовними версіями. Деякі пісні писали спочатку англійською, а потім уже перекладали українською. Запис альбому й активне життя гурту закінчилося зі вступом Роя до армії.

Того ж 1990 року збірна команда студії «Sпати» під назвою «Сидіння Разом» поїхала на перший авангардний фестиваль «Вивих» до Львова.

Назва «Скрябін» з'явилася 6 липня 1989 року. Зайковський, збираючись надіслати знятий кліп на один авангардний фестиваль у Москву, «резонно запитав, як це все назвати в титрах?». У той момент із ними на студії не було саме Скряби. Учасники гурту вирішили «підставити» його, й назвали гурт його прізвищем. Хоча й слово це їм сподобалося: коротке, трохи екзотичне, легко запам'ятовується. Та ще й з іменем збіглося, бо ж був ще один Олександр Скрябін, відомий композитор, щоправда, російський.

1991 року «Скрябін» у трохи зміненому складі вперше виступив на великій сцені. Кузьма, покликавши Шуру, що приїхав на канікули з Білорусі, Скрябу й К'юра (Андрій Штурма), із назвою «Андрій Кілл» вирушив до Запоріжжя на другий фестиваль «Червона Рута». Вони зіграли там три пісні: «Олля», «Самотній В'язень» і «На Даху (Добре)». Остання посіла третє місце в жанрі поп, що й дотепер залишається страшною загадкою для учасників гурту, оскільки її тоді було виконано дуже низьким і не в тему фальшивим вокалом переляканого Кузьми. Після «Червоної Рути» «Андрій Кілл» підписав нещасливий контракт, що «скрябінці» одноголосно називають найстрашнішим у своїй історії. Його було укладено зі «СтудієюЛева», і його термін становив 13 років. Але завдяки цій угоді вони одержали можливість записати на «Студії Лева» альбом «Мова Риб», що був першим матеріалом Скрябіна, який вийшов на касеті й був розповсюджений протягом року завдяки старанням Барда (Віталій Бардецький, друг гурту).

Перший виступ гурту «Скрябін» у першому складі відбувся 1991 року у військовій частині.

Коментар Шури щодо цього концерту:

У залі було двоє людей і двісті солдатів, і вони постійно кричали й підкидали шапки нагору

1992—1994[ред. • ред. код]

1992 року гурт запросило до співпраці перше в Україні продюсерське агентство «Ростислав-шоу», директором якого був Ростислав Штинь. Одержавши в безкоштовну оренду добрі, на той час, музичні інструменти й першу стабільну заробітну платню вони записали у студії «SПАТИ» перший серйозний музичний матеріал — альбом «Технофайт». Із цим матеріалом вони об'їздили маленький міський концертний тур з «живим» звуком.

Всі серйозні плани й наміри тріснули в один момент — «Ростислав-шоу» перестало існувати. «Технофайт» залишився в аматорському записі й тільки три треки: «Сам», «Не вмирай», «In your eyes» було записано в студії агентства, й згодом вони увійшли до альбому «Мова Риб». Деякі інші пісні теж було «конкретно перероблено», перезаписано, після чого вони увійшли до наступних альбомів гурту.

Повернувшись на «Студію Лева», гурт записав останню пісню до альбому «Технофайт» — «Нікому то не треба», що дуже влучно характеризувала настрій гурту та її думку про власну творчість на той час. Із записом цієї пісні 1993 року гурт призупинив свою діяльність.

У той час Кузьма й Шура вчилися, Ростик уперше поїхав до Москви. За допомогою Барда саме в цей період гурт здійснив декілька авантюрних подорожей до Німеччини. У Берліні в них з'явилися справжні друзі — всесвітньо відомий гурт «Camouflage», лідер якого Гайко Майле подарував Скрябіну їхні перші власні клавіші «AKAI». Скрябін грав у нічних клубах у стилі new romantic і техно. Саме на таких виступах Кузьма і юний Шура почали експериментувати з діджейським устаткуванням і сучасними звуками, що через кілька років вилилося в музичний проект «Молотов-20». Подорожі до Німеччини відбувалися на старенькій «Побєді», про що Кузьма частково згадував у книзі «Я, Побєда І Берлін».

Період важких спадів, коли гурт перебував на грані розпаду, скінчився в середині 1994 року, коли Тарас Гавриляк (Тері), у минулому працівник «Ростислав-Шоу», запропонував гурту свій менеджмент. Це була людина з певними зв'язками й великою енергією. Назбиравши зі всіх своїх знайомих грошей, позичивши деяку суму грошей навіть у власних батьків, Тері восени 1994 року силою витягнув Кузьму, Ростика, Шуру й Скрябу до Києва, де протягом семи ночей було записано альбом «Птахи». Перед цим вони забракували дві студії, які їм «зовсім не підходили».