Гурт "Скрябін"

Скрябін» — український музичний гурт, що за час своєї творчої активності пройшов шлях від синт-попу, постпанку і техно до нової романтики та поп-року. Склад гурту також неодноразово змінювався. Єдиним постійним учасником колективу з часу його заснування і до своєї смерті був Андрій «Кузьма» Кузьменко. Як правило, музику гурту поділяють на «старий» (приблизно до 2003 року)^[1] та «новий» (до 2015) періоди.

Гурт виник 1989 року в містечку Новояворівськ, Львівської області. «Скрябін» є першим україномовним гуртом у жанрі альтернативної електроніки. За час творчої діяльності гурт видав сімнадцять студійних альбомів, два збірники, дев'ять макси-синглів, один концертний альбом та багато інших музичних проектів

Історія гурту[ред. • ред. код]

Передісторія[ред. • ред. код]

Гурт виник у місті Новояворівську Львівської області на уламках ряду місцевих рок-гуртів, що об'єднувалися навколо студії «Sпати» (Студія Патологічної Тиші). За три роки до цього, в 1986 році, Андрій Кузьменко знайомиться з Володимиром Шкондою. У них обох були спільні музичні смаки. Спочатку вони слухали музику, але пізніше вирішили її самі і грати. Кузьменко грав на піаніно, а Володимир був гітаристом.

У 1987 Андрій Кузьменко записує такі пісні «І так то вже є», «Brother», «Lucky Now» (у ній підспівує троюрідний брат Андрія Кузьменка). Андрій грає в гурті «Ланцюгова Реакція», виступаючи на шкільній дискотеці.

У 1988 у Новояворівську з'являється гурт «Наша Кантора», яка засновує студію «Sпати», куди вступають Андрій Кузьменко та Ігор Яцишин (який пізніше гине від рук п'яного вітчима). Тоді Андрій грав танцювальну музику. В цей же час Андрій бере участь у таких гуртах як Асоціація Джентельменів, Уко, Труна, Death Time Boys, Реанімація. Також у Андрія Кузьменка були власні сольні проекти. У той період були записані такі пісні «Душа і Плоть», «Love Me To Death», «Ліза (Олля)», «Texas Song». Незабаром усі перелічені команди розпадаються і ряд їхніх колишніх учасників утворює перший склад майбутнього Скрябіна — Андрій «Кузьма» Кузьменко (вокал, тексти, музика), Ростислав «Рой» Домішевський (укр.) (Бас-гітара, тексти, музика), Сергій «Шура» Гера (укр.) (клавішні), Ігор Яцишин (ударні) і Олександр «Скряба» Скрябін (звукорежисура).

Зібралися ми якось так спонтанно. Взагалі, весь цей Скрябін — це щось таке, може, навіть, мало-мало космічне, тобто воно ніколи не підкорялося ніяким правилам. Ми не робили це для чогось конкретно — ми просто це робили, тому що нам це було в кайф. А в якийсь момент ми зрозуміли, що із цього можна зробити щось нормальне.

Кузьма

Початок 1989—1991[ред. • ред. код]

Всі учасники майбутнього гурту Скрябін — Андрій Кузьменко (Кузьма), Сергій Гера (Шура), Ростислав Домішевський (Рой, Ростик) і Олександр Скрябін, а також Ігор Яцишин — влітку 1989 року працювали в різних гуртах на студії «Sпати» у невеликому містечку Новояворівську в Західній Україні. Їх звела разом випадковість: усі інші роз'їхалися, когось забрали в армію, хтось поїхав учитися, і майбутні учасники гурту, зоставшись на самоті, раптово вирішили записатися.

Рішення записати пісню «Feel The Pain», а також її україномовну версію «Чуєш Біль» та інструментальний варіант було прийнято 29 червня 1989 року.

Кадр з першого кліпу Чуєш Біль

Звукорежисером викликався бути Скряба, на бас-гітарі грав Ростик, на клавішних — Шура, на ударні посадили Яцишина, а Кузьма виконував почесну роль вокаліста, автора текстів та музики. Хоча сам Кузьма зі страхом і соромом згадує рівень свого тодішнього вокалу. Запис виконували на бобінному магнітофоні. Як не дивно, новоутворений гурт не розбігся після запису, а вирішив працювати далі, для чого залучили до зйомок кліпу Володимира Зайковського й продовжували записувати нові й нові пісні. Альбом «Чуєш Біль» складався з 12 композицій. Пісні магнітоальбому «Чуєш Біль», записаного на «Sпати» до грудня 1989 року, дублювали англомовними версіями. Деякі пісні писали спочатку англійською, а потім уже перекладали українською. Запис альбому й активне життя гурту закінчилося зі вступом Роя до армії.

Того ж 1990 року збірна команда студії «Sпати» під назвою «Сидіння Разом» поїхала на перший авангардний фестиваль «Вивих» до Львова.

Назва «Скрябін» з'явилася 6 липня 1989 року. Зайковський, збираючись надіслати знятий кліп на один авангардний фестиваль у Москву, «резонно запитав, як це все назвати в титрах?». У той момент із ними на студії не було саме Скряби. Учасники гурту вирішили «підставити» його, й назвали гурт його прізвищем. Хоча й слово це їм сподобалося: коротке, трохи екзотичне, легко запам'ятовується. Та ще й з іменем збіглося, бо ж був ще один Олександр Скрябін, відомий композитор, щоправда, російський.

1991 року «Скрябін» у трохи зміненому складі вперше виступив на великій сцені. Кузьма, покликавши Шуру, що приїхав на канікули з Білорусі, Скрябу й К'юра (Андрій Штурма), із назвою «Андрій Кілл» вирушив до Запоріжжя на другий фестиваль «Червона Рута». Вони зіграли там три пісні: «Олля», «Самотній В'язень» і «На Даху (Добре)». Остання посіла третє місце в жанрі поп, що й дотепер залишається страшною загадкою для учасників гурту, оскільки її тоді було виконано дуже низьким і не в тему фальшивим вокалом переляканого Кузьми. Після «Червоної Рути» «Андрій Кілл» підписав нещасливий контракт, що «скрябінці» одноголосно називають найстрашнішим у своїй історії. Його було укладено зі «СтудієюЛева», і його термін становив 13 років. Але завдяки цій угоді вони одержали можливість записати на «Студії Лева» альбом «Мова Риб», що був першим матеріалом Скрябіна, який вийшов на касеті й був розповсюджений протягом року завдяки старанням Барда (Віталій Бардецький, друг гурту).

Перший виступ гурту «Скрябін» у першому складі відбувся 1991 року у військовій частині.

Коментар Шури щодо цього концерту:

У залі було двоє людей і двісті солдатів, і вони постійно кричали й підкидали шапки нагору

1992—1994[ред. • ред. код]

1992 року гурт запросило до співпраці перше в Україні продюсерське агентство «Ростислав-шоу», директором якого був Ростислав Штинь. Одержавши в безкоштовну оренду добрі, на той час, музичні інструменти й першу стабільну заробітну платню вони записали у студії «SПАТИ» перший серйозний музичний матеріал — альбом «Технофайт». Із цим матеріалом вони об'їздили маленький міський концертний тур з «живим» звуком.

Всі серйозні плани й наміри тріснули в один момент — «Ростислав-шоу» перестало існувати. «Технофайт» залишився в аматорському записі й тільки три треки: «Сам», «Не вмирай», «In your eyes» було записано в студії агентства, й згодом вони увійшли до альбому «Мова Риб». Деякі інші пісні теж було «конкретно перероблено», перезаписано, після чого вони увійшли до наступних альбомів гурту.

Повернувшись на «Студію Лева», гурт записав останню пісню до альбому «Технофайт» — «Нікому то не треба», що дуже влучно характеризувала настрій гурту та її думку про власну творчість на той час. Із записом цієї пісні 1993 року гурт призупинив свою діяльність.

У той час Кузьма й Шура вчилися, Ростик уперше поїхав до Москви. За допомогою Барда саме в цей період гурт здійснив декілька авантюрних подорожей до Німеччини. У Берліні в них з'явилися справжні друзі — всесвітньо відомий гурт «Camouflage», лідер якого Гайко Майле подарував Скрябіну їхні перші власні клавіші «AKAI». Скрябін грав у нічних клубах у стилі new romantic і техно. Саме на таких виступах Кузьма і юний Шура почали експериментувати з діджейським устаткуванням і сучасними звуками, що через кілька років вилилося в музичний проект «Молотов-20». Подорожі до Німеччини відбувалися на старенькій «Побєді», про що Кузьма частково згадував у книзі «Я, Побєда І Берлін».

Період важких спадів, коли гурт перебував на грані розпаду, скінчився в середині 1994 року, коли Тарас Гавриляк (Тері), у минулому працівник «Ростислав-Шоу», запропонував гурту свій менеджмент. Це була людина з певними зв'язками й великою енергією. Назбиравши зі всіх своїх знайомих грошей, позичивши деяку суму грошей навіть у власних батьків, Тері восени 1994 року силою витягнув Кузьму, Ростика, Шуру й Скрябу до Києва, де протягом семи ночей було записано альбом «Птахи». Перед цим вони забракували дві студії, які їм «зовсім не підходили».